патентознавство
| 16.02.2009, 23:20 | |
| 1.1.1 Інтелектуальна власність – це результат творчої діяльності, об’єктами якої є не матеріальні носії, а ті ідеї, думки, образи, міркування, символи і т. ін., які реалізуються або втілюються в певних матеріальних носіях („інтелект” у перекладі з латинської означає – пізнання, розуміння, розум).Згідно з законом України „Про власність” від 7.02.1991р.,розділy I „Права інтелектуальної власності”, ст. 41: „Об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати НДР та інші результати інтелектуальної праці”. Більш повний перелік зазначених об’єктів наведено в статті 420 Цивільного кодексу України, яка називається „Об’єкти права інтелектуальної власності”, але цей перелік не є вичерпним і може доповнюватись новими результатами безмежної інтелектуальної діяльності людини. Ю.М. Кузнєцов, що вважає, що у правовій системі інтелектуальної власності можна виділити три самостійні підсистеми об’єктів: - авторського права і суміжних прав; - промислової власності; - нетрадиційних. Найбільш загальними, теоретичними питаннями будь-якого правового інституту є визначення його елементів та основних ознак. У поняття елементів авторського права і суміжних прав входять об’єкти, суб’єкти і зміст. Об’єктами авторського права є твори. Згідно визначення В.І Серебровського „Твір – це сукупність ідей, думок та образів, що отримали вираз у доступній для сприйняття людськими почуттями конкретній формі, яка допускає можливість відтворення”. Стаття 8 Закону України „Про внесення змін до Закону „Про авторське право та суміжнеі права” від 11.06.01 за №2627-ІІІ (Закону) визначає, що об’єктами авторського права є твори саме в галузі науки, літератури і мистецтва, причому, перелік цих творів є невичерпним. Безумовно, положення про невичерпність даного переліку необхідно оцінити як позитивний і важливий фактор, оскільки науково-технічний прогрес постійно додає нові види творів, а оперативно вносити їх до переліку охоронюваних творів не завжди видається можливим. Наприклад, лише протягом двох останніх десятиліть до законодавчих охоронюваних переліків творів майже всіх країн світу потрапили комп’ютерні програми і бази даних, хоча досить широкого розповсюдження ці об’єкти набули ще в 60-х роках ХХ ст. Стосовно ознак творів, що охороняються авторським правом, передусім, охороною користуються твори, виражені в об’єктивній формі, а не ідеї. Наступною ознакою охоронюваного твору є його оригінальність. Це означає, що твір має бути результатом творчої діяльності. Твори охороняються незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, цінності та достоїнств. Навіть, якщо у творі немає нічого корисного, він буде охоронятися авторським правом за наявності інших необхідних умов. Отже, основними ознаками творів, що підлягають охороні авторським правом, є наступні ознаки: - твір належить до сфери літератури, науки або мистецтва; - твір виражений у будь-якій об'єктивній формі; - твір є оригінальним; - охорона твору не залежить від його призначення, жанру, обсягу, мети, цінності та достоїнств. Загальновизнаними об’єктами суміжних прав є виконання, фонограми та передачі організацій мовлення. Охороною у даному випадку користуються права, що сприяють розповсюдженню, а не створенню літературних і художніх творів. Найбільш спірні об'єкти суміжніх прав - це виконання літературних або художніх творів. Багато дослідників вважають виконання об'єктом авторського права, оскільки діяльність виконавців заснована на творчості, результат якої становить цінність як втілення індивідуальних творчих здібностей людини. Позиції щодо суті творчого характеру виконань варіюють: деякі вчені вважають, що в результаті виконавчої діяльності створюється новий твір, який несе відбиток особистості виконавця, інші - що автор і виконавець виступають як співавтори, або те - що виконання є переробкою первісного твору. Такі думки висловлювались ще на початку XX ст. і обговорювались на міжнародних конференціях з авторського права. Проте відповідні пропозиції були відхилені. Одним з аргументів стала недоцільність визнання за виконавцями виключних авторських прав на виконання, оскільки у такому випадку заперечується виключність прав авторів первісних творів. Крім того, було визнано, що виконання не означає створення нового твору, а лише відтворення первісного. Визначення фонограми, представлене в Законі, і визначення, сформульовано в Договорі ВОІВ щодо виконання і фонограм, майже збігаються: фонограмою визнається запис звуків виконання або інших звуків, крім звуків у формі запису, включення до кінематографічного або іншого аудіовізуального твору. Наступний об'єкт суміжних прав - передачі організації мовлення. Законом охороняється "передачі (програми)" організацій як ефірного, так і кабельного мовлення. Український Закон "Про авторське право та суміжні права" оперує двома поняттями: "передача" і "програма", не визначає зміст жодного з них. Тому вчені пропонують внести ясніші визначення даного об'єкта суміжних прав і залишити в Законі один термін -"передача організацій мовлення". Зміст даного об'єкта пропонується викласти наступним чином: "передача організацій мовлення - це послідовність звуків і зображення, що передаються організацією мовлення для прийому публікою як за дотомогою дротових засобів, так і за допомогою будь-якого виду кабелю". Законом визнано об'єктом суміжних прав відеограму - відеозапис на відповідному матеріальному носієві (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання через будь-які рухомі зображення (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень відеозапису, що входить до аудіовізуального твору. Отже, об'єктами суміжних прав є виконання творів, відеограми і передачі організацій мовлення. Суб'єктами авторських прав є автор та власники - спадкоємці, правонаступники за законом та договором. Причому, первісним об'єктом авторського права – автором може бути лише фізична особа. Суб'єктами суміжних прав можуть бути, як фізичні, так і юридичні особи. Основоположним принципом авторського права є охорона творів внаслідок їх створення, суміжних прав - охорона виконань внаслідок факту виконань, охорона фонограм і відеограм – внаслідок їх виробництва, охорона передач – внаслідок їх оприлюднення. На відміну від права промислової власності, реєстрація об'єктів авторських і суміжних прав не є передумовою їх охорони і не вважається обов'язковою. Зазначення знаків охорони авторських і суміжних прав: відповідно латинські літери С і Р в колі, назва правовласника і рік першої публікації, - також не є передумовою охорони і захисту об'єктів авторських і суміжних прав; ці знаки ставляться на примірниках творів, фонограм, відеограм. | |
|
| |
| Переглядів: 2351 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |